Категории каталога

Саманцовы [14]
Загривины [3]

Форма входа





Пятница, 14.12.2018, 22:07
Приветствую Вас Гость | RSS
Фамильный сайт семьи Саманцовых
Главная | Регистрация | Вход
История рода Саманцовых и Загривиных


Главная » Статьи » Загривины

Литвинова Т.Ф. Матеріали до біографії Василя Григоровича Полетики

Матеріали до біографії Василя Григоровича Полетики

Першим біографом В.Г.Полетики по праву можна вважати В.Горленка, який у 1893 р. представив читачам "Киевской старини" відомості про "вьщающихся лиц тогдашнего общества"— В.І.Чарниша, А.І.Чепу, В.Г.Полетику. Але, як відзначав сам автор, йому не вдалося зробити навіть побіжний начерк "этой замечательной личности, так как для биографии В.Г.Полетики, труда заманчивого й требуемаго его благородной памятью, … не найдено еще достаточно материалов". Стислий нарис подав В.Л.Модзалевський в "Русском биографическом словаре" та в "Малороссийском родословнике" [2]. Ці біографічні ескізи в подальшому використовувалися дослідниками без будь-яких суттєвих уточнень і доповнень. Навіть у новітніх виданнях історики, спираючись переважно на В.Л.Модзалевського, не подають точного року народження, визначаючи його між 1765 таї 767 рр. [3], не згадують про навчання у Вітебському училищі, невірно вказують час його перебування на різних посадах і т.п.

Хоча б в якійсь мірі заповнити прогалини дозволяють різного роду матеріали з фамільного архіву Полетик, що зберігаються в Чернігівськомуісторичному музеї імені В.В.Тарновського (далі: ЧІМ), Інституті рукопису Національної Бібліотеки України імені В.І. Вернадського Національної академії Наук України (далі: ІР НБУ), Державному архіві Чернігівської області (далі: ІЧО), Російському Державному Історичному Архіві (далі: РДІА), а також опубліковані джерела, значна частина яких майже не використовується дослідниками. Це різноманітні за жанровими ознаками матеріали і, перш за все, епістолярна спадщина Василя Григоровича, формулярні списки про службу, атестати, грамоти, документи, що відносяться до управління маєтками, публічні промови, виголошені на дворянських зібраннях, записки публічно-ділового та ватно-діловогохарактеру,оригінальнітворинауковогохарактеру, бібліографічні описи тощо. Не претендуючи на повну реконструкцію життєвого шляху та діяльності, в даній статті розкриваються інформаційні можливості джерел, а також літератури, на основі яких в подальшому можливе створення повної наукової біографії В.Г.Полетики.

На відміну від В.Горленка, В.Модзалевський не вказував точного року народження В.Г.Полетики і визначив його 1765—1767 рр. Уточнити цю дату допомагає сам Василь Григорович у листі, зверненому до дворянських зібрань полтавської та Чернігівської губерній, від 8 вересня 1835 р., в якому називає себе семидесятилітнім старцем. Крім того, в розписі роду, зробленому його батьком, відомим Григорієм Андрійовичем Полетикою, відносно дати народження старшого сина Василя зазначено: "в 1765 году декабря 31 дня в 11 часу после полудни" [4].

Народився він, імовірно, в Петербурзі, де в той час проживали його батьки. Одержати уявлення про перші роки життя немає можливості, оскільки навіть з обширного листування Г.А.Полетики збереглося дуже мало листів за 1750-1776 рр. і в них практично відсутня інформація про виховання дітей.

З 1770 р. Василь Полетика з матір'ю живе в Україні. Батько Григорій Андрійович, змушений у службових та судових справах постійно, а інколи й надовго, відлучатися з дому, давав детальні рекомендації по вихованню дітей, які часто повторювалися в його листах до дружини Олени Іванівни [5]. На основі листування можна уявити, що Василь, як і інші діти в сім'ї, одержав спочатку домашню освіту та виховання під керівництвом інспектора. У 1777 р. Григорій Андрійович знайшов для всіх дітей "учителя француза, которых их будет учить читать й говорить", оскільки "самая єсть главная нужда во французском языке, и сие сделает то, что они, научившись дома сему, гораздо скорее в школах и в пенсионах научатся достальному" [6].

Дослідники одностайно відзначали, що Василь Григорович закінчив курс Віденського університету, не вказуючи при цьому період навчання, а також установ-попередниць, в яких, можливо, було отримано початкову освіту. Сам Василь Полетика в формулярних списках про службу за 1812, 1821, 1823, 1825, 1829 рр. [7] вказував, що до університету він навчався "в разных училищах". Важко визначити, чи дійсно було декілька училищ.

З листування Григорія Андрійовича з двоюрідним братом, відомим в той час дипломатом Григорієм Івановичем Полетикою, видно, що питання про подальшу освіту синів було дуже важливим і ретельно обмірковувалося.

Григорій Іванович збирав для брата відомості про різні учбові заклади Європи [8]. Очевидно, з подібними проханнями Григорій Андрійович звертався й до архієпископа могилівського Георгія Кониського, разом з яким вчився ще в Києво-Могилянській Академії. Та чи були відправлені, як передбачалося, сини Г.А.Полетики до одного з училищ Петербурга невідомо.

У вересні 1780 р. Г.А.Полетика сам відвіз синів Василя, Івана та Павла для продовження освіти у Вітебськ. Цікаво, що Г.А.Полетика, який сам продовжував виучку в столиці і мав доволі обширі зв'язки в Петербурзі та Москві, для навчання дітей надав перевагу Вітебську. Цьому може бути декілька пояснень, наприклад, незадоволення рівнем і системою навчання, з якими Полетика-батько був добре знайомий, дорожнеча в столицях, бажання навчати не в якихось конкретних центрах, а у певних наставників і вчителів. Так, у Вітебськ він відправляв синів, імовірно спеціально, до отця Лашкевича. Причому конфесійна приналежність вчителя не мала значення. Зокрема, у Вільно Василь брав приватні уроки у вчителя "базилианина" [9]. В листі, написаному 7 вересня, на наступний день після розлуки з дітьми, він наставляв любити один одного, допомагати в навчанні, особливо це відносилося до старшого Василя, "учиться прилежно...ибо чем лучше й скорее в тех науках, в которых вві теперь отданы, успеете, тем скорее можете посланы быть туда, где высшия науки преподаются" [10].

У Вітебську брати знаходилися і у 1781-1782 рр. Відправляючи дітей після канікул, Полетика-батько знову давав детальні настанови, з яких можна судити і про зміст навчання. Василю він рекомендував "еще год риторики послушать... й в сочинении речей й писем поупражняться. Есть ли же бн можно время твоє разделить так, чтобы половину онаго употребить на упражнение в риторике, а другую в философии, то сие, может быть, послужило б к лучшей твоей пользе; математику-ж пожалуй продолжай по порядку, то єсть от геометрии поступай в тригонометрию, там в механику й прочия оныя части". Такі ж настанови робилися й іншим синам [11].

Навчання не припинялося і на канікулах, про що свідчить лист Г.А.Полетики, помилково датований О.Лазаревським 1780 р. Імовірно, цей лист відноситься до літа 1781 р., коли після першого року навчання у Вітебську брати повернулися додому. Вони повинні були "повторять й твердить выученное в школах". Молодші діти новий матеріал вивчали під керівництвом Василя, що, на думку батька, було корисно всім. Сам же Василь мав заняттям приділяти вдвічі менше часу, ніж в шкільний період, а саме, "2 или 1,5 часа поутру, й столько же после обеда". Крім того, саме він повинен визначати завдання з французької мови для сестер, займатися з ними "по одному часу в день", до того ж "обучать их первым основам арифметики", а також навчати письму і арифметиці свого слугу хлопчика Гаврилу Богатиря [12].

Ще більш детальні настанови Г.А.Полетика робив, відправляючи за рекомендацією Георгія Кониського синів для продовження навчання у Вільно, де у 1782 р. "открылся новий университет й академия новым порядком учення й весьма похвальным" [13]. Розпочинаючи навчання, брати знову повинні були братися за німецьку мову, для цього батько особливо радив знімати квартиру у господаря-німця. Крім приватних занять, Григорій Андрійович радив Василю, щоб той "академических лекций не презирал, тако ж диспутов й других публичных ексерциций в риторике й философии, что... ко многим делам... способным сделает, а особливо если сочтешь невыгодною для себя воєнную службу. По окончании курса математики я советовал бы тебе приняться за курс философии, особливо єсть ли бы кто сыскался прочитать тебе оный по Ернесту или Баумейстеру. Совсем тебе не надо бросать й математики, но упражняться в нужнейших оння частях по пространнейшим курсам, а особливо в алгебре, механике, артиллерии й фортификации" [14].

Григорій Андрійович не лише рекомендував, що і як слід вивчати, а й радив як розпоряджатися фінансами, платити за навчання, робити покупки "без излишества", оскільки гроші не для цього надсилаються батьками, але й ні в чому собі не відмовляючи. Він неодноразово зазначав, що не слід економити гроші на освітні потреби і був завжди готовий платити за такі "необходимости" синів. Але при цьому нагадував про сімейні борги, ніби закликаючи бути розважливими. Регламентуючи таким чином життя синів, Г.Полетика надавав їм повну свободу діяти згідно з обставинами, покладаючись на здоровий глузд своїх дітей, особливо старшого — Василя.

Таким чином, листування дає можливість уявити не тільки зміст навчання, вимоги, що висувалися Г.А.Полетикою, а й атмосферу, в якій виховувалися діти, що необхідно, в тому числі, й для розуміння впливу батька на Василя Григоровича.

Листування підтверджує також думку В.Модзалевского про те, що Василь Полетика з юнацьких років збирав книги і рукописи [15]. Точніше сказати, допомагав батькові і робив це під його безпосереднім керівництвом. Григорій Андрійович неодноразово давав доручення синові купити ті чи інші книжки або зробити "списки" необхідних уривків, пошукати відомості про фамілію Полетик в гербовниках і, таким чином, залучав до своїх справ та прищеплював любов до подібного роду діяльності. Наскільки добре юний В.Полетика був знайомий з обширною батьківською бібліотекою свідчать доручення терміново розшукати необхідні книги [16].

Турбуючись про освіту та виховання дітей, Г.А.Полетика водночас прагнув зміцнити соціальне становище сім'ї шляхом отримання грамот на дворянство, а також військових чинів для успішного початку службової кар'єри синів.

Досить детально розглядав питання про дворянські грамоти Полетик Є.Д.Онацький [17], тому варто лише відзначити, що завдяки зусиллям Григорія Івановича Полетики 3 серпня 1777 р. була отримана грамота на дворянство Священної Римської імперії. В цей же час Полетики одержали і свій герб [18]. Клопоти Г.І.Полетики щодо військових чинів для синів двоюрідного брата також увінчалися успіхом і листом з Відня від 31 червня 1784 р. він поздоровляв Григорія Андрійовича з "тремя герцогскими Виртембергскими капитанами" [19]. Оригінал грамоти про присвоєння чину капітана Віртембергської армії Василю, Івану та Павлу Полетикам зберігається в ІР НБУ [20].

Отже, під час навчання у Вільно Василь Полетика фактично вже рахувався на військовій службі герцога Віртембергського в чині капітана. Але навчання було перервано передчасною смертю батька, який помер 27 листопада 1784 р., і очевидно майже вслід за нею кончиною матері, якої не стало у 1785 р.

Повідомлення про смерть батька В.Полетика одержав з листа М.П.Кондоіді, близького друга Григорія Андрійовича, від 18 грудня 1784 р., яким повідомлялося "повеление" покійного старшому сину "отправиться тот час й без всякого замедления в село Юдиново, к матушке". З листа М.Кондоіді до Олени Іванівни Полетики видно, що на початку 1785 р. Василь повинен був виїхати на батьківщину [21]...............................................................


Історія і особистість історика: Збірник наукових праць, присвячених 60-річному ювілею професора Ганни Кирилівни Швидько. - Дніпропетровськ: НГУ, 2004, с.202-217

 

http://www.ukrterra.com.ua/chronology/8/lytvynova_biogra.htm
Категория: Загривины | Добавил: samanets (25.07.2008)
Просмотров: 829

Copyright MyCorp © 2018